Перші київські цифрові видання Валерій лисенко
|
Скачать 1.08 Mb.
|
Нові часиНаші зібрання припинились у 1996 році, коли почалась масова еміграція кваліфікованих працівників. В числі інших, М. Безруков також змушений був виїхати до США. Бюлетень трансформувався у сайт англійською мовою softpanorama.org, значною мірою втративши актуальність для наших фахівців. Всі ці акції, як правило, проводились у стінах ВУЗів, на некомерційній основі. Вони об’єднували перших ентузіастів комп’ютерних мереж, засновників друкованих видань, комерційних та виставкових фірм. Нарешті, поступово, інформаційна техніка почала впроваджуватись у життя нашого суспільства. Паралельно, у ті самі часи і майже тими самими людьми, розпочиналась комерційна діяльність, як у співпраці з солідними фірмами, так і у сфері дрібного приватного бізнесу. Зокрема, на місці ледь животіючого базарчика, виник унікальний Радіоринок, в місцевості, яка з кінця ХІХ століття звалась Караваєвими дачами, на честь славетного київського лікаря. Вже багато років тут вирує дивовижна суміш традиційного українського ярмарку з постійно діючою науково-технічною конференцією. Одним з першовідкривачів Радіоринку також довелось бути автору цих рядків: першому розмістити на продаж свій товар у кам’яному павільйоні, де раніше торгували м’ясники. Хоча всемогутні наглядово-контролюючі “органи” несхвально відносились до розповсюдження будь-якої нетрадиційної техніки зв’язку, в Україні нарешті почав розповсюджуватися Інтернет [5,6]. Ще наприкінці 1988-го року в Києві стали експериментувати з електронною поштою: в МНТЦ "Технософт", в Інституті прикладної інформатики (по програмі американської асоціації АСМ), і у харківській фірмі HTTS. Епізодичні сеанси зв’язку, з суто науковою метою, цілком влаштовували вчених-ентузіастів. У 1991-му році в Україні була захищена перша докторська дисертація щодо проблем Інтернету. З тих пір, нарешті, поступово, але неухильно, українські науковці та інженери все ширше залучаються до міжнародної співпраці [8]. Але чи не надто повільно йде цей процес? Перші спроби комерційного провайдингу здійснювали з 1989-го року компанія "Relcom-Ukraine", щойно відділившись від "Технософт", та харківська фірма HTTS. Підключення до "справжнього" Інтернету за протоколом IP почалось з 1991-го року, коли І. Свиридов у компанії INT (С. Писарєв) зареєстрував домен softp.kiev.ua на вузлі Курчатовського інституту ядерних досліджень, що активно працював у Києві та Чорнобилі по проблематиці Чорнобильської ядерної катастрофи. Як кажуть, “не було щастя, то нещастя допомогло”. Дальшою розробкою Інтернет-технологій зайнялась група ентузіастів - А. Блохінцев, Д. Кохманюк, А. Дударенко, Ю. Гінзбург та М. Безруков. Хронологічно першими українськими провайдерами на масовому ринку стали: Communication Systems, Relcom-Ukraine (А. Бурсук), Global Ukraine (Ю. Корж), Lucky Net (О. Габович), Infocom (В. Поліщук), ElVisti (О. Григор’єв), Adamant (І. Пєтухов). Відтак, у середині 90-х років стали з’являтись перші українські веб-сайти. Як правило, це були найпростіші інформаційні “вивіски” та “дошки оголошень” комп’ютерних фірм, російською та англійською мовами. Почали з’являтись і засоби обліку відвідувань, що дозволило власникам сайтів оперативно контролювати свою глядацьку аудиторію. Одним з перших набув популярності офіційний сайт Чорнобильської зони, який привертав увагу всього світу. Його творцями були фахівці “Інфоцентру Чорнобиль” Сергій Пономарьов та Андрій Клименко; обидва вони емігрували до США. У 2000-2003 роках офіційним веб-майстром чорнобильського сайту був автор цих рядків. Паралельно основній роботі, за сприяння керівництва та фахівців Чорнобильської зони, мною було також створено приватний культурологічний проект “1000-ліття української культури” (1000years.uazone.net). Оскільки розпочинався він навесні 1998 року, коли в Україні було ще надто мало користувачів Інтернету, то перша актуальна на той час тема – 200-річчя “Енеїди” Івана Котляревського – була висвітлена інтернаціональними засобами: кількома геніальними ілюстраціями Анатолія Базилевича та короткою анотацією англійською мовою. Це була одна з перших у світі веб-сторінок, присвячених українській культурі, яка від самого заснування користується стабільним глядацьким попитом. У грудні 2004-го та січні 2005-го років сайт у середньому за добу відвідувало близько 23 глядачів із США, 20 з України, 8 із загальноєвропейських Інтернет-адрес, по 5-6 з Росії та Німеччини, по 2-3 з Канади, Італії та Великої Британії, і у менших кількостях з інших країн Європи та світу. Це дещо більше за середній рівень для пересічного українського сайту, і досить пристойно для некомерційного персонального. А єдиний автор, редактор і видавець цього своєрідного міжнародного культурологічного проекту раз на кілька місяців одержує схвальні і вдячні відгуки та поздоровлення з найдальших куточків світу, в тому числі й від колег на еміграції. |
Похожие:
 |
Бібліотекознавство. Бібліографознавство зведений каталог нових надходжень... Бібліотечна справа. Бібліотекознавство. Бібліографо-знавство [Електронний ресурс] : звед кат нових надходжень до провід б-к Харкова.... |